Отже, його звати Оранж. Він же Оранжуля. Він же просто Жуля. Він же Жульєн. Одного разу мама сказала: «Я зварила жульєн!» І кіт прийшов.

Він зʼявився у нас глибокої осені. Впав на мене просто з неба, мов останній жовто-гарячий листочок. Я йшла з роботи у похмурий, безлистий вже день, і настрій у

Духмяна проліскова ковдра огорнула Землю. Сонна Земля ледь розплющила від сну свої зелені очі і допитливо визирає з-під проліскової ковдри: хто там уже прокинувся? А прокинулися вже птахи і встигли збудувати затишненькі такі гніздечка Йду вулицею і наче розгадую квест: одне гніздо, друге, третє… На деяких деревах є аж по

Словом, із появою у моєму гардеробі Інь я почала кликати їх поіменно!

А було це так. Я зустріла Інь у зимовій колекції Ernstings Family. Вона вигравала барвами новонародженого у ранковому морі сонця;) Ніжна азалія плавно перетікала у червону помаранчу із вкрапленнями мрійливої лаванди… Взагалі, я не думала, що мені може личити

Вперше від осені гуляли Садами принцес. «Сади принцес» – це така суміш старого цвинтаря, напівдикого парку, громадського простору і грядок у ящиках. Восени ми там бродили між ящиків, вчилися розрізняти духмяні трави, вдихали олійний запах соняхів і фотографувалися біля зелених ще дерев, які у магічний спосіб на фото проявлялися позолотою…

Серед

Ось, ми знов тут… Все – як і минулого року, але магія у тому, що цього разу ми прийшли вчасно – на самий Новий рік✨✨✨🌝 Скраєчку  примостилися Церква памʼяті – такий собі казковий затишний теремочок у неороманському стилі, зі шпилем, що розчинився в небі. Над дверима – розкішна багатогранна зоря, а

Вже багато років ми не святкували Новий рік весело. Востаннє мені було по-справжньому радісно на Новий рік, мабуть, ще у дитинстві. Тоді ми з братом брали кермо правління у свої руки: готували новорічну газету, вигадували собі костюми, складали сценарій, купляли подарунки і знаходили конкурси. А батьки? Були запрошеними гостями на

Я підшукувала собі свята осені. Так, щоб можна було відчути її неповторність і смак. Бо кожна пора року має свої особливі свята: зима – це Різдвяний цикл, весна – сіяння Великодня, літо – від Трійці до Спаса… Та і взагалі: літо само по собі – вже свято! А от осінь

Моя «Квітуча курка» продзьбувалася з яйця небуття ледь не увесь рік! Я купила цю розмальовку під минулу осінь та взялася за роботу, але прийшла весна, і я стомилася від багряно-помаранчевих відтінків. «Весна… Це ж час ніжних співочих пташенят на гілці сакури… От їх зараз хочу робити!» – говорила собі весняна

Взагалі ми пішли на «Овечий день» тільки для того, щоб потрапити за огорожу до овець! Але довелося слухати лекцію, і ми вже думали, що до овець так і не потрапимо. Вівчар розповідав про концепцію підприємства, яке займається озелененням громадського простору, про догляд за овечками, про професію вівчаря. Виявляється, вона стала

У цьому дописі я продовжу хвалитися… (тобто, ділитися своїм життям). А саме тим, що вже цілих 9 місяців я займаюся фітнесом самостійно, без організуючого начала в особі тренера!

Як (а головне – навіщо) це мені вийшло? Все почалося буквально наче у якомусь заїждженому анекдоті – змінила своє життя від Нового